chumacky_shlyah (chumacky_shlyah) wrote,
chumacky_shlyah
chumacky_shlyah

Про старшого блогєра

npubop  написав таку штуку веселу, а складається враження, що мало хто помітив. Людині обідно.
Ясно шо обідно, бо стрічка біжить, як скажена, а людина мєжду прочім старалася.  І актуально написано, кстаті.

"Йобані рагулі, шо їм, блядям, нада! Пятнадцять хвилин прошло - два комєнта. Сука блядь це ж бомба, натуральна бомба, блядь, а воно "плюсадін", блядь!" Он нервно вскочил, подбежал к стоящей в углу комнаты кофеварке и налил себе полную чашку кофе."

"- Ваня! Хуй на! Я тобі шо сказав? Я сказав шоб ти його убив! "Кого"?! Ти гдє? В проекті чи в піздє?! Кто там знова виліз у комєнтах? А? Каково хуя он виліз? Я тобі сказав шоб його не було! Бля шо хочєш роби, хочєш - по підарасу єво зливай, хочєш блять - хуяр в бібліотєку і даві аргумєнтом. Він знать должен: зайшов в проект - з'їв гавна, у нєго рєфлєкс должен бить - тут нє піздєть!"


 
із-за куліс
Старший блоггер интернет-направления читал отчет своего френд-лист менеджера за минувшую неделю и ковярялся в носу. Именно еженедельные отчеты позволяли оценить общий результат по проекту, изучить тренды и, если не дай бог что, вовремя принять меры. В ежедневных отчетах он только иногда смотрел текущее соотношение френдс/френд-оф, однако требовал, чтобы к его приходу в офис подробный ежедневный отчет за вчера уже лежал у него на столе ("роздрукуй, блять, в мєня глаза нє казьонниє, і так блять целий дєнь у монітор дивлюсь"). Это, как ему казалось, было эффективным инструментом повышения дисциплины. Пробежав глазами список добавленных в друзья за неделю, в котором по каждому упомянутому пользователю приводилась короткая выжимка из пунктов юзеринфо и обозначалось произошло ли ответное зафренживание, он взял в руки телефон.

- Альо, Юра, це я. Ну, як сам? Ага... Слухай, тут в тебе опять хуйня. Нахуя ти того молдаваніна френдіш вже в хуйзна який раз? Даже я пам'ятаю шо він воняє потом шо о бля серіаладери хуйомайо... Ну так блять запиши собі. Або файлика зроби і заглядувай в нєво. Ну йобтвоюмать, як малєнькій. Тепер так. З комуни, ну, з той, ну де Стас злив запоров, нікого френдіть вопщє нє надо. Мог же сам здогадаться? Без підказки? Шо "чому" блять?! Тобі шо, це пояснять надо?! Ну так блять нє расстраювай мєня... Ну... Всьо, давай.

Старший блоггер глянул на часы ("ще десять хвилин, блять") и вернулся к отчету. Но сосредоточиться на чтении не получалось. "Йобаний тупак, блять... Хоч сам все роби... Хоча, був би не тупак вже хуярив би блоги. Людей нема, блять, нема людей... Може псіхануть та захуярить базу даних... Нє тіко для цього підара конєшно, там би вєсь ЖЖ блять був би як на ладоні, всі б кому треба дивилися б відразу та інфу заносили..." От раздумий его отвлек запиликавший в ноутбуке ремайндер. Старший блоггер глубоко вдохнул, выдохнул и отправил группе контактов ХХХ сообщение: "НАЧИНАЕМ ЗЛИВ".

Счет пошел на минуты, отчет полетел в лоток для документов ("всьо, нахуй, потом, блять!"). Старший блоггер придвинул к себе ноутбук и переключился на вкладку проекта. Внимательно перечитал ("в двадцятий раз, блять") только что опубликованный пост, все было нормально. Время тянулось мучительно долго. Старший блоггер встал из-за стола, подошел к окну и, стараясь делать все как можно медленнее, выкурил сигарету. Вернулся за компьютер и посмотрел полученные комментарии. "Йобані рагулі, шо їм, блядям, нада! Пятнадцять хвилин прошло - два комєнта. Сука блядь це ж бомба, натуральна бомба, блядь, а воно "плюсадін", блядь!" Он нервно вскочил, подбежал к стоящей в углу комнаты кофеварке и налил себе полную чашку кофе. Расплескивая кофе и бормоча ругательства вернулся за стол и нажал F5. Потом Сtrl+F5. Под постом появился свежий комментарий. "Да йоб же твою нахуй мать!" заорал старший блоггер и схватился за мобилу:

- Ваня! Хуй на! Я тобі шо сказав? Я сказав шоб ти його убив! "Кого"?! Ти гдє? В проекті чи в піздє?! Кто там знова виліз у комєнтах? А? Каково хуя он виліз? Я тобі сказав шоб його не було! Бля шо хочєш роби, хочєш - по підарасу єво зливай, хочєш блять - хуяр в бібліотєку і даві аргумєнтом. Він знать должен: зайшов в проект - з'їв гавна, у нєго рєфлєкс должен бить - тут нє піздєть! Ну... Ну... Ро-бив і З-ро-бив, Ваня, разніцу чуєш? Мєня нє єбьот шо ти єво нахуєсосіл, нє ра-бо-та-єт твойо хуєсосєньє, Ваня, нєубєдітєльно оно, значіт... Слухай, мєня то мало єбьот. Даю тобі пять мінут шоб його заткнуть, всьо!

Дав отбой, старший блоггер на мгновение задумался и, выругавшись, набрал еще один номер:

- Коля, я. Ну, як сам? Ну і заєбісь. Вобщєм так, кидай пока шо ту тєму, давай с Нікітой у проект, помогі там Ванє, побачиш... Знову це хуйло діаспорське вилізло, надо єво заєбєніть пока вонь не пішла. Ага... Ну й єслі там ще хтось вилєзєт тоже отпіздюліруйтє. Всьо, давай. Нєт, стой! Волєра рядом? Дай єво. Волєра, здоров, як сам? Гигиги, молоток... Корочє я шо подумал, Волєрчік. Давай раніше по комунах. Давай прямо зараз. Шоб перша сторінка в коментах була така як надо. Ну всьо, давай!

Закончив разговор и выкурив еще одну сигарету, старший блоггер быстро пробежал глазами оставленные к этому моменту комментарии. После чего отправил группе контактов ХХХ сообщение: "ВИВОДИМ В ТОП!", сходил отлить и принялся разгребать нападавшую за последние два часа почту. Зазвонил телефон.

- Да, Вань, шо в тєбя, проблєми з тим? Так... Та ти шо!!! В однокласніках? Вліз у друзі? Єбааааать ти молоток, Ваня! Всі фоти злив? Вже в комєнтах? А ну... щас... щас... АААААААААААААААА це пиздееець! Ваня бля ти супєр, за це від мене лічно три твоіх поста у топ. Хуяр єго, давай!

Отключившись, он скопировал ссылку на комментарий и отправил сообщение. Взял телефон.

- Коля, знова я. Вже бачив? Та я тоже всикаюсь тут. Особєно там де він з тьолкой, піііз-дєц яка страшна. Короче давай всім своїм - піарте цей Ванін тред. Потім бери у Вані ті злиті фоти і по всєм дєбільнікам їх поразбрасувай. Шоб той хуй, корочє, нє то шо в проект, шоб він в інтернет вопщє ссав ходить. Всьо, давай.

Закончив говорить, старший блоггер хохотнул, еще раз изучил выложенные в комментариях фотографии и полез в поиск по блогам. Составив запрос, он сосредоточенно принялся изучать найденные ссылки, время от времени оптимизируя процесс выведения в топ при помощи телефона:

- Альо, я. Спиш? А я думал спиш. Ти вже час як должен піарить злив. Ага! Всьо.

- Ти мог нє так по-дєбільному пропіарить? До чого тут та хуйня шо ти написав? Блять я тєбє "помєняю" сєйчас кажется, нахуя палитися? Просто імєй в віду, тоньше треба дєлать. Всьо, давай.

Сделав паузу с изучением ссылок, он полез почитать комментарии. И в который уже раз схватился за телефон.

- Блять я тєбя нє понімаю, шо ти там хуйню развьол на сто комєнтов? Ето шо блять дєтскій сад? Та кого єбьот?! В'єбать надо било сразу, шоб не встав. Шоб сразу закончіть. Всьо, уйді оттуда, я сам.

Придвинув к себе ноутбук и найдя нужный тред, старший блоггер подобрался, прищурился, открыл форму для ответа на нужный комментарий, секунд на пять задумался и быстро, на одном дыхании набрал текст. Откинулся, перечитал, довольно улыбнулся, затем медленно, высунув язык, набрал логин и пароль ("так блять... шоб не того, гиги... так... є... б... а... ть... п... є... р... є... є... б... а... ть... 7... 3... 0...") и нажал "отправить". Обновил страницу с комментариями и воскликнув "ну бля наконєц-то!" полез смотреть топ яндекса. "Сьоме... ну і заєбісь...". Сделал скриншот и сохранил его в папке D:\WORK\XXX\PR\black\sliv2009_09_12\ot4et\. Выкурил сигарету, старательно написал короткое письмо, взял телефон и прокашлялся.

- Валєрія Пална, здрасьтє! Сірєнко бєспокоіть, можете говорить? Я вам там ссилку кинув, інтєрєсная єрунда получається... Ага, ага... Ну то ж я й кажу... І оно дивиться, обговорення вже яке, і посилаються усі на нього... Та нє за што, я всєгда ж рад обратіть ваше вніманіє, ага... Ага... Да? Ну тогда до скорого! Експертів я вам подгоню, нє вопрос! Всьо, рад бил слишать!

Дав отбой, старший блоггер громко произнес "йобана пізда" и отправил группе контактов ХХХ сообщение: "УШЛО У СМІ! ЧЕРЕЗ ЧАС У МЕНЕ НА ПИВО!". Посмотрел на часы ("блять вісімнадцять нуль пять, всі вже домой хуярять..."), подумал, мотнул головой, открыл свой профиль на сайте одноклассники.ру и принялся удалять все выложенные фотографии.
Tags: піар
Subscribe

  • Вільям Шекспір, Сонет 66-й

    Вся жизнь дерьмо, а люди в нем - актеры(с) (трапився мені ще такий переклад мого любімого 66-го сонету) Я кличу смерть, немов галімий емо,…

  • Культурний пласт

    А я от знаю мову урок періоду совка. Я, звичайно, точно не пам*ятаю граматіку, але приблизно викладу. Це щоб мусара не розуміли правільних пацанов,…

  • Апазіцея

    У 2007 році Навальний у своєму жеже похвалився, шо героїчно написав скаргу у прокуратуру на главного нациста РФ Тєсака. 1. Действительно уголовное…

  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

  • 14 comments

  • Вільям Шекспір, Сонет 66-й

    Вся жизнь дерьмо, а люди в нем - актеры(с) (трапився мені ще такий переклад мого любімого 66-го сонету) Я кличу смерть, немов галімий емо,…

  • Культурний пласт

    А я от знаю мову урок періоду совка. Я, звичайно, точно не пам*ятаю граматіку, але приблизно викладу. Це щоб мусара не розуміли правільних пацанов,…

  • Апазіцея

    У 2007 році Навальний у своєму жеже похвалився, шо героїчно написав скаргу у прокуратуру на главного нациста РФ Тєсака. 1. Действительно уголовное…